(далі за текстом – вилучене майно).
Дата звернення, (напр.:31.12.2021)📆
року слідчий СВ Назва ВП ГУНП у родовому відмінку
Звання слідчого СВ у род.відмінку
поліції ПІБ слідчого
звернувся із клопотанням (погоджене із прокурором Назва прокуратури у род.в.
ПІБ прокурора у род.в.
) відДата клопотання, (напр.:31.12.2021)📆
р. про арешт майна. Ухвалою Повне найменування
(головуючий – суддя ПІБ головуючого судді
) від Дата задоволення клопотання, (напр.:31.12.2021)📆
р. дане клопотання було задоволене.
Вважаємо, що дане рішення прийняте із недотриманням норм кримінального процесуального законодавства України і відтак, має бути скасоване.
Так, згідно ч. 1 ст. 409 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при винесенні оскаржуваної ухвали полягало у наступному:
1. недотримання строків, передбачених чинним законодавством для винесення ухвали про арешт майна.
2. неправильне застосування передбачених законом підстав для арешту майна.
Недотримання строків, передбачених чинним законодавством для винесення ухвали про арешт майна полягає у наступному.
Абзац 2 ч. 5 ст. 171 КПК України визначає, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до протоколу обшуку від Дата обшуку, (напр.:31.12.2021)📆
р. (копія додається) обшук було закінчено Дата обшуку, (напр.:31.12.2021)📆
р. о 12 год. 10 хв. Відтак, клопотання про обшук мало б бути подане не пізніше 12 год.10 хв. Останній день клопотання (через два дні), (напр.:31.12.2021)📆
р. При цьому, у наданих мені, як представникові Скорочене найменування
відсутні докази того, що дане клопотання було подане протягом встановленого строку – наявна лише дата реєстрації заяви – Дата реєстрації заяви, (напр.:31.12.2021)📆
та вхідний номер – Номер реєстрації заяви
.
Слід зауважити, що відповідно до п. 18 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Крім того, згідно із ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Відтак, слідчий суддя був зобов’язаний перевірити точний час подання даного клопотання про арешт шляхом дослідження журналу реєстрації у журналі вхідної кореспонденції, і лише після цього приймати рішення про початок розгляду клопотання про арешт чи повернення його прокурору для усунення недоліків. Цього зроблено не було.
Також згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Проте між часом звернення до суду – Дата звернення, (напр.:31.12.2021)📆
та датою розгляду – Дата задоволення клопотання, (напр.:31.12.2021)📆
минуло не встановленні законом два дні, а фактично більше 6, що є порушенням ч. 1 ст. 172 КПК України.
При цьому, слід врахувати, що відповідно до ч. 1 ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. При цьому, ані стороною обвинувачення, ані самостійно слідчим суддею не було продовжено строк розгляду даного клопотання. Так, ст. 117 КПК України визначає, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Цього також зроблено не було.
2. Неправильне застосування передбачених законом підстав для арешту майна полягає, на нашу думку, у наступному.
Підставою для накладення арешту на відповідні документи є забезпечення збереження документів, на які слідчий просив накласти арешт, а також недопущення його втрати чи знищення, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Проте слід зазначити наступне. Дані документи перебували у приміщенні Скорочене найменування
досить довгий час. Копії даних документів долучені до матеріалів цивільної справи між потерпілим та Скорочене найменування
і знищення їх абсолютно не має жодного смислу. Крім того, кримінальне провадження продовжується тривалий час і за бажання керівництва Скорочене найменування
ці документи могли б бути давно знищені.
Також, слід зауважити, що відповідно до п 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Ч. 3 ст. 170 КПК встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 98 КПК України в свою чергу підкреслює, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вищенаведені документи, а також яким чином могли дані документи бути використані як знаряддя вчинення злочину. Відтак, не наведено доказів того, що дані документи мають ознаки речових доказів.
Варто при цьому зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відтак, законодавець відрізняє речові докази і документи як різні процесуальні джерела доказів. Слід при цьому зауважити, що п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 передбачають накладення арешту виключно щодо речових доказів, а не документів. Відтак, накладаючи арешт на документи, що не відповідають ознакам ч. 2 ст. 98 КПК України, суд вийшов за межі власних повноважень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 22-26, 98-100, 116, 117, 170-174, 392-423 КПК України,
Тільки авторизовані користувачі мають змогу залишати коментарі!